ЩО ТАКЕ ДІЄПРИКМЕТНИК

Означення дієприкметника⁚ це форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом.​ Дієприкметниковий зворот ⎻ це дієприкметник з залежними словами, які визначають іменник.​ Цей синтаксичний зворот використовується для розширення або уточнення іменника.​

Дієприкметниковий зворот ⎻ це конструкція, яка складається з дієприкметника та залежних слів, які визначають іменник.​ В цій конструкції дієприкметник виконує роль ознаки, а залежні слова уточнюють або розширюють значення іменника.​ Дієприкметниковий зворот додає додаткову інформацію до речення та удосконалює стиль мовлення. Наприклад⁚ ″Розмовляючи заспокійено, вона переконувала слухачів.″

Утворення дієприкметників залежить від виду та часу дієслова.​ В українській мові дієприкметники можуть бути утворені з допомогою таких суфіксів⁚ -ний, -лий, -тий, -ений, -ючий, -ший.​ Наприклад, від дієслова ″читати″ утворюється дієприкметник ″читаний″, від дієслова ″бігти″ ⎻ ″бігаючий″.​ Також можна утворювати дієприкметники за допомогою префіксів, наприклад, ″недочитаний″, ″перебігаючий″.​ Утворення дієприкметників є важливою частиною граматики української мови.​

Види дієприкметників визначаються за дією, що вони виражають.​ Українська мова має два види дієприкметників ⎻ активні та пасивні.​ Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яку він сам виконує. Наприклад, ″прокидаючийся″ (про предмет, що сам себе будить), ″плід розкриваючийся″ (про плід, що сам собою розкривається).​ Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яка на нього спрямована.​ Наприклад, ″прочитаний″ (про предмет, що його прочитали), ″пропущений″ (про предмет, що його пропустили).​ Обидва види дієприкметників використовуються для розширення або уточнення іменників у реченні.​